“Вимкни телевізор – візьми книгу”

Книжки довгий час були найактивнішим джерелом інформації. Але зараз, на жаль, в них є могутні суперники – телевізор, комп’ютер, … . Та все одно саме книжки, прочитані в дитинстві часто запам’ятовуються на все життя і впливають на світогляд і розвиток людини. 

В нашій бібліотеці пройшов тиждень “Вимкни телевізор – візьми книгу”. Багато читачів приєднались до цієї акції, залучивши до цього і своїх батьків. 

Читачка Мирослава Угулбекова знайшла чудовий вірш у книзі Роальда Далка “Чарлі і шоколадна фабрика”  “Не треба дітям дозволяти до телевізора сідати”  вивчила його з задоволенням розповіла його присутнім. Всім дуже сподобалось

Чарлі і шоколадна фабрика 
(Роальд Дал)
- Повторюємо день і ніч
Найважливішу в світі річ:
Не треба дітям дозволяти
До телевізора сідати.
Цю штуку хай би взагалі
Не знали дітлахи малі.
По всіх світах з самого рана
Вони сидять біля екрана
І не відходять до півночі,
Аж їм на лоба лізуть очі.
(Ми якось у одній з кімнаток
Знайшли таких очей з десяток.)
Сидять незмигно і статично,
Неначе в трансі гіпнотичнім,
Сидять, неначе наркомани,
І всмоктують теледурмани.
Вони стають, звичайно, милі –
Такі чемненькі, не спесиві,
Не б’ються і не бешкетують,
Вас не чіпають, не дратують,
Так все снодійно і похвально…
І це, по-вашому, нормально?
Чи знають татусі і мами,
Що робить телик з дітлахами?
У голові стає в них пусто!
Гниє уява, мов капуста!
Усі зникають почуття
Й таке тупе стає дитя,
Що не сприймає чарівні
Казки, фантазії й пісні!
А мозок, як швейцарський сир,
У мозку тім – мільйони дір…
Порожні очі, згаслий зір!
«Гаразд, - ви скажете, ми згодні
Екран розбити хоч сьогодні,
Та як ми будем розважати
Своїх дітей? Чим забавляти?..»
У відповідь спитаєм вас:
«А що робили діти в час,
Коли потвор цих не було?
Що втіху й радість їм несло?»
Забули вже? Вам нагадати?
Ми ладні по складах сказати:
Во-ни…чи-та-ли…кни-жеч-ки!
Байки читали, казочки,
Історії читали різні,
Читали зранку і допізна!
В дитячій скрізь книжки стояли,
І на підлозі теж лежали!
І на столі, і біля ліжка
Дітей чекала гарна книжка!
Казки чарівні, фантастичні,
Дракони в них, кити незвичні,
Пірати, острови скарбів,
Принцеси з чарівних країв,
Розбійники і кораблі,
Слони, цигани, королі.
І людожери на вогні
Готують щось у казані.
(Як пахне! Що це – з кмином юшка?
Та ні, це хлопчик-нечемнушка!)
Аж перехоплювало дух
Від тих книжок… Ось Вінні-Пух,
Он Білосніжка йде по лісу…
Ось Гулівер веде Алісу
У Дивосвіт, і прямо тут
До них підходить ліліпут.
Ген королева виглядає,
Чи знайде Герда свого Кая…
Таке, готуючись до сну,
Читали діти в давнину!..
Тому вас хочемо благати –
Той ящик – викиньте із хати!
Вночі! Дитя щоб і не знало,
Що телевізора не стало!
Як бути вам з пустим кутком?
Зробіть полицю, і рядком
Заставте ви її книжками!
Хай діти тупають ногами,
Хай вередують певний час,
За ноги хай кусають вас –
Не бійтеся, за тиждень-два
Прочиститься їм голова,
І диво станеться – овва!
Не знаючи, що їм робити,
Потягнуться до книжки діти.
Ще тиждень-два – відірвати
Від книг не зможе й рідна мати!
Читання знову стане в моді
І буде їм збагнути годі,
Чим вабило оте залізо,
Що називалось телевізор!
І будуть дуже вдячні діти,
Що ви таке змогли зробити.